Корець сторінки історії

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Місто Корець, районний центр Ровенської області, знаходиться у північній частині Волинської височини, що ділить область на поліську та лісостепову зони. Топонімісти його назву пов'язують з найменуванням річки Корчик, яка протікає через місто.

Ця місцевість заселялася людьми з давніх часів, про що свідчать крем'яні знаряддя праці доби пізнього палеоліту, знайдені на території міста. А на його околиці виявлено залишки оборонних валів давньоруського городища 1113 ст. та багато археологічних знахідок.

Розташоване на одному з торговельних шляхів, що з'єднував Давню Русь із Західною Європою, місто відігравало помітну роль в історії Давньоруської держави, і про нього не раз знаходимо різні відомості у тогочасних джерелах. Перша писемна згадка про Корець (його названо Корчеськ) в Київському літописі датується 1150 р. Описуючи міжусобні чвари князів, автор цієї памятки засвідчив факт відвідання Корчеська одним із київських князів.

Отже, у той час місто вже існувало. По-різному складалася історична доля Корця. У 12 ст. він входив до удільного Пересопницького князівства, а в 13 першій половині 14 ст.до складу Галицько-Волинського. Відомо, що 1258 р. тут перебував князь Данило Галицький, організовуючи оборону Волинської землі від монголо-татар. З середини 14 ст. Корець під владою Великого князівства Литовського; в 1386 р. литовський князь Ягайло передав місто Федору Острозькому. До 1651 р. Корцем володіли українські православні магнати удільні князі Корецькі, які гнобили селян і міський трудовий люд не менше, ніж католицькі феодали. Правда, як засвідчують історичні документи, окремі представники цієї родини виступали проти експансії католицизму, боролись проти татаро-турецьких загарбників.

Так, Василь, Лев і Олександр Корецькі загинули 1519 р. у битві з ординцями під Сокалем. Самійло Корецький (одружений з Катериною, дочкою господаря Молдавії Єремії Могили) воював із султанською Туреччиною, втік з турецького полону, але пізніше знову потрапив у полон і у 1622 р. був страчений у Стамбулі. На початку 17 ст. у Корці пожвавилось культурне життя. Цьому, зокрема, сприяло тривале перебування у місті українського педагога, поета, перекладача, церковного діяча Лаврентія Зизанія-Тустановського (помер не пізніше 1634 р. у Корці), автора книги «Граматика словенська» і першого на Україні і в Білорусії букваря зі словником «Наука ку читаню». Його «Катехізис», надрукований у Москві, у якому містилися відомості природничо-наукового характеру і спроби раціоналістичного тлумачення деяких релігійних догматів, церковна влада визнала єретичним. У серпні 1648 р. через Корець пройшли загони селянсько-козацького війська Богдана Хмельницького. Наступного року тут спалахнуло народне повстання під керівництвом Федька Возниці, Яська Форитара, Васька Качановського, Тимка Рудковського, Яська Яницького.

Повернувшись після укладення Зборівського договору (1649 р.) до міста, місцевий магнат Самуїл-Карл Корецький жорстоко розправився з повсталими. Восени 1654 р. військо Богдана Хмельницького знову зайняло Корець. Але, за Андрусівським перемир'ям, місто залишилося під владою шляхетської Польщі, що, звичайно, позначилося негативно на його економічному і культурному розвитку. Після другого поділу Польщі (1793 р.) Корець входить до складу Російської держави і стає волосним центром НовоградВолинського повіту Волинської губернії. У місті пожвавлюються торгівля, ремісництво, промисловість. Тут діяли три шкіряні І суконна мануфактура (остання, до речі, була однією з найбільших у губернії). В кінці 18 ст. на берегах річки Корчик виявлено поклади високоякісної каолінової глини, що стала сировиною для відкритого 1790 р. фарфоро-фаянсового заводу. Уже через три роки тут працювало понад тисячу майстрів, художників, робітників. Основною робочою силою були кріпаки. Власники заводу запросили і спеціалістів з-за кордону. Тут виготовлявся різноманітний посуд. В його оформленні нерідко переважали місцеві мотиви: орнаменти з дрібних квітів, декоративні смужки, волинські краєвиди з вербами над річкою та критими соломою дерев'яними хатами.

Продукція заводу вивозилася у багато країн Європи. Нині окремі її зразки представлені в експозиціях музеїв Корця, Луцька, Полтави, Львова, Києва, Ленінграда, Москви, Варшави, Парижа. У 1797 р. великої шкоди підприємству завдала пожежа. Хоч згодом його відбудували, але діяло воно з меншою потужністю. Місцеві сировинні ресурси вичерпувалися, що й призвело до занепаду заводу. У 1832 р. він був закритий. Наприкінці 19 ст. у Корці з'явилось кілька нових промислових підприємств, почала інтенсивніше розвиватися торгівля. У 1898 р. тут побудовано цукровий завод. В осінньо-зимовий період робітникам цього підприємства доводилося працювати на холоді по 12 годин і більше; про елементарну техніку безпеки, виробничу санітарію не було й мови. З ряду документів можна скласти уявлення про тогочасний Корець. Він майже нічим не відрізнявся від багатьох типових провінційних містечок Російської імперії кінця XIX ст. Площа міста становила 350 десятин, у ньому було 13 вулиць і провулків, без освітлення, будинки переважно деревяні. У 1893 р. тут було відкрито двокласну церковнопарафіяльну школу, а в 1911 р. почало працювати початкове загальноосвітнє чотирикласне училище. Волинська земля здавна приваблювала багатьох відомих людей. У 1819 ст. у Корці побував ряд видатних діячів культури, науки. Так, по дорозі до Угорщини і Австрії в 1750 і 1753 рр. через Корець проїжджав український просвітитель, гуманіст, філософ і поет Г. С. Сковорода.

За завданням археографічної комісії у листопаді 1846 р. місто відвідав Т. Г. Шевченко, зробив кілька малюнків. У його повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали» читаємо: «На полях Волыни и Подолии вы часто любуетесь живописными развалинами древних массивных замков и палат, некогда великолепных, как, например, в Остроге или Корце. В Корце даже церковь, хранилище бальзамированны трупов фамилии графов Корецких, сама собою в развалину превратилась. Что же говорят? о чем свидетельствуют эти угрюмые свидетели прошлого? О деспотизме и рабстве! О хлопах и магнатах!». Через Корець у 1847 і 1850 рр. проїжджав французький романіст Оноре де Бальзак. В 1878 р. у місті побувала геніальна поетеса Леся Українка. Корець кілька разів відвідував революційний народник, російський письменник Г. О. Мачтет, автор улюбленої пісні В. І. Леніна «Последнее прости» («Замучен тяжелой неволей»). Деякі твори написані ним на українському матеріалі, чому в певній мірі сприяло його перебування в Одесі, Києві, Житомирі, Луцьку, Корці. За дорученням Петербурзького мінералогічного товариства у літні місяці 1885 і 1886 рр. геологічні дослідження у Житомирському і Новоград-Волинському повітах проводив брат видатного російського вченого М. М. Миклухо-Маклая гірничий інженер Михайло Миколайович Миклухо-Маклай. Він вивчав ріку Случ та її притоки, межиріччя між Случем і Корчиком. Вчений склав карту місцезнаходження гранітів, гнейсів, кристалічних порід.

Детальніше в цій категорії: Боротьбу очолювали комуністи »

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається