Боротьбу очолювали комуністи

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Перша світова війна принесла трудящим Корця багато страждань. У місті панувала дорожнеча, зростали податки, населення терпіло від голоду, поборів і визиску. Під впливом лютневої буржуазно-демократичної революції в Росії пожвавилась боротьба корецьких трудящих проти експлуататорів.

У червні 1917 р., обурені антинародною політикою Тимчасового уряду, повстали наймити й селяни околиць міста. До них приєднались російські солдати. Повстанці заарештували представників місцевої влади. Незабаром у Корці була створена волосна Рада робітничих, селянських і солдатських депутатів, яка закликала трудящих ділити поміщицькі землі. У жовтні 1917 р. солдати разом з селянами бідняками розгромили поміщицький маєток. Під впливом Великої Жовтневої соціалістичної революції у Корці 12 січня 1918 р. проголошено Радянську владу. Але 21 лю¬ того війська буржуазно-націоналістичної Центральної ради і австро-німецькі частини окупували місто.

Трудящі вели рішучу боротьбу з окупантами. Діяли партизанські загони. 1 травня 1919 р. Богунський, Таращанський і Новгород-Сіверський полки Першої Української радянської дивізії під командуванням М. Щорса визволили Корець від окупантів. Та у серпні 1919 р. місто захопили війська буржуазно-поміщицької Польщі. Трудящі продовжували боротьбу. Восени 1919 р. в районі Корця діяв очолюваний більшовиками загін народних месників чисельністю 100 чоловік. У червні 1920 р. підрозділи Першої Кінної армії звільнили місто. Трудящі з радістю вітали визволителів, чимало з них влилося добровольцями до лав Червоної Армії. У місті почав діяти ревком. «Усіма силами будемо підтримувати робітничо-селянський уряд і Червону Армію, писали в одній з резолюцій жителі міста. Відомо, що тільки Радянська влада визволить народ від злиднів і темряви, забезпечить трудящим масам заможне й культурне життя». На початку серпня 1920 р. в Корці відбувся волосний зїзд сільських ревкомів і комітетів незаможних селян, який накреслив заходи по відбудові народного господарства. Його учасники прийняли постанову, в якій говорилося: «Зїзд сільських революційних комітетів і комітетів незаможних селян шле палкий привіт Червоній Армії, котра звільнила нас від панського ярма і героїчно бореться на польському фронті проти світової буржуазії. Шлемо привітання червоним командирам товаришам Будьонному і Ворошилову. Зїзд обіцяє всіма силами підтримувати Червону Армію і сімї борців, що полягли за робітничо-селянську владу. Хай живе світова революція! Хай живе працюючий клас усього світу!».

Органи Радянської влади енергійно взялися за організацію охорони здоров'я трудящих: націоналізували аптеки, відкривали лікарні, медпункти, амбулаторії, створювали санітарні комісії для боротьби з епідеміями. Чимало робилося й для розвитку народної освіти, ліквідації неписьменності серед дорослого населення, починали працювати єдині трудові школи. З Ці та інші заходи здійснювалися в нелегких умовах воєнного лихоліття. На фронті білополяки перейшли у новий наступ і наприкінці вересня 1920 р. окупували поліський край. За Ризьким мирним договором Корець залишився у складі буржуазно-поміщицької Польщі і став волосним центром Ровенського повіту Волинського воєводства. Економічний розвиток міста загальмувався на багато років. Підприємства припинили випуск навіть традиційних виробів сукна, тканих поясів, шкіри. Неймовірно важким було життя робітників, які, працюючи по 1012 годин на добу, не могли забезпечити прожиткового мінімуму своїм родинам. Так, робітник цукрового заводу заробляв 70 грошів на день, а буханець хліба коштував 55 грошів.

Місцеве населення зазнавало жорстокого національного гноблення: власті насильно ополячували українське населення, закривалися українські школи, насаджувався католицизм. Трудящі не припиняли боротьби за свої права. Так, восени 1922 р. страйкували сільськогосподарські робітники. У 1924 р. майже всю Ровенщину охопило полум'я партизанської боротьби: палали панські маєтки, партизани звільняли невеликі містечка, забирали в поміщиків і колоністів землю. Губернська газета «Радянська Волинь», яка виходила у Житомирі, в номері від 28 жовтня 1924 р. повідомляла про те, що партизанський загін, в якому було чимало жителів Корця, у жовтні напав на місто: «Партизани... розгромили всі урядові установи... прогнали... військовий гарнізон». Весною 1925 р. майже три тижні тривав страйк робітників цукрозаводу. Його учасники висунули ряд економічних вимог і добилися від підприємців істотних поступок. У 1926 р. почало діяти Корецьке відділення «Сельробу» масової легальної революційної організації трудящих Західної України, створеної з ініціативи КПЗУ. Активними учасниками організації були 1. Радківський, С. Марциновський, Т. Кутковець, Ю. Рабчинський. З 1933 р. у місті розгорнула активну діяльність підпільна група членів КПЗУ.

У Корці особливо важкі були умови для проведення революційної роботи, пише у книзі «Зорям назустріч» колишній секретар Гощанського підпільного райкому КПЗУ Г. пончук. Буквально під стінами міста пролягла лінія міждержавного кордону між Польщею і Радянським Союзом. Місто було насичене жовнірами... там діяли служба контррозвідки (двуйки), поліція та ТТ таємна агентура. Зусилля всіх цих органів були спрямовані на те, щоб не допустити виникнення в місті комуністичних організацій. І все ж на початку 1933 року в Корці почав діяти осередок Комуністичної партії Західної України». Активісти КПЗУ Михайло Зафран (у 1938 р. його було заарештовано і відправлено у «Березу Картузьку»), Лев Сооока, Іван Кондратюк, Юрій Клеванець розповсюджували листівки, організовували відзначення революційних свят і шевченківських днів. Комуністи збиралися у приватному клубі. Тут, як згадує Г. Гапончук, читалися «книги радянських письменників, влаштовувалися літературні вечори по їх обговоренню». У 1935 р. у Корці було створено підпільний міський комітет КПЗУ. Комуністи разом з комсомольцями організовували страйки, поширювали нелегальну літературу, листівки із закликами до революційної боротьби. У вересні під час виборів до сейму комуністи агітували трудящих бойкотувати вибори, роз'яснювали антинародний характер буржуазної конституції. Майже двадцять довгих років трудящі Корця, як і всієї Західної України, боролись за своє визволення з-під ярма польських панів і за возз'єднання з Радянською Україною. Золотого Вересня 1939 р. населення Корця з прапорами та квітами, хлібом-сіллю зустрічало визволителів з червоними зорями на кашкетах. У місті відбувся багатолюдний мітинг.

Присутнім було роздано примірники «Правды» та житомирської обласної газети «Червоне Полісся». Трудящі одностайно говорили: «Дякуємо Червоній Армії за те, що нас визволила від польських панів. Настав кінець нашому безправ'ю та неволі!». У Корці швидкими темпами почали створюватися заклади торгівлі, культури, медицини, націоналізувалися підприємства. У школах велися уроки рідною мовою, у кінотеатрах демонструвалися радянські фільми. У жовтні 1939 р. посланці Корця І. Радківський, Т. Кутковець разом з іншими депутатами Народних Зборів Західної України голосували за возз'єднання західноукраїнських земель з Радянською Україною. У 1940 р. Корець став районним центром. У місті відбулися вибори до місцевих Рад. Головою виконкому міської Ради депутатів трудящих обрано І. Радківського. Трудящі Корця активно розгорнули соціалістичне будівництво. У місті створювалися промислові підприємства. Розпочато реконструкцію цукрового заводу. Відкрито середню та неповну середню школи з українською мовою навчання, Будинок культури, кінотеатр, районну лікарню, при якій діяли лабораторія, рентгенкабінет, аптека, молочна кухня, поліклініка. На благоустрій Корця в 1941 р. було виділено 201,6 тис. крб. У місті заасфальтовано головну вулицю, впорядковано центральну площу. У колишньому панському маєтку на околиці Корця створено машинно-тракторну станцію. Держава виділила МТС 11 тракторів, 5 сівалок, 11 плугів, автомашину, зернозбиральний комбайн. При МТС діяли курси, на яких готували механізаторів. Станція надавала відчутну допомогу і колгоспам, і багатьом одноосібним господарствам. Допомагала трудящим уся країна, на звершення надихало їх усвідомлення того, що людина вільної праці стала господарем своєї долі.

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається