Живодайне джерело віри православної розповідь про Корецький жiночий монастир

29 вересня 2021 by 0 Comment Блог 154 Views
Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Як часто трапляється, що людина тривалий час перебуває неподалiк чистого, благодатного джерела, але... нiчого не знає про нього. А потiм якась випадковiсть (чи ж справдi випадковiсть?) — i прийде до нього, i доторкнеться серцем, i занiмiє в подивi, душевнiй розчуленостi. I захочеться стати на колiна й мовити скрушно: «Як довго йшла сюди... Прости...».


     Отак i менi почувалося недавнього квiтневого дня, коли зi своєю доброю знайомою, також жителькою Новограда-Волинського, побувала (вперше) в Корецькому жiночому монастирi. Дива для нас почалися, як тiльки зайшли у Свято-Троїцький храм цiєї обителi. Лiтнього вiку монахиня, коли купували свiчки, раптом сказала, не стiльки запитуючи, як стверджуючи:
— Ви з Новограда?
— Так,— вiдповiли ми i в свою чергу поцiкавилися, звiдки вона це знає.


     Монахиня лишень усмiхнулася у вiдповiдь — свiтло-свiтло. I таким сердечним теплом ураз запроменилося її суворе обличчя... Швидкий, миттєвий погляд на мене — i чомусь здалося, що вона навiть знає, з якою справою я прибула, а саме: зiбрати матерiал для написання про Корецький жiночий монастир. Такий задум виник у редакцiї «Звягель-Iнформу» не випадково, адже чимало жителiв нашого мiста i району їздить на богослужiння в цей монастир. Уже пiсля утренi ми знову звернулися до тiєї ж матушки — щоб розпитати, до кого найперше звернутися у моїй редакцiйнiй справi. Але вона лише коротко мовила:
— Молiться. I як Бог управить, так i буде.


     I справдi, нiби хтось вiв нас далi... У моїх руках опинився чудовий iлюстрований альбом-довiдник «Свято-Воскресенський Троїцький Корецький ставропiгiальний жiночий монастир», виданий 1998 року. I випала нагода послухати розповiдь про цей монастир — його iсторiю, святинi — пiд час двох екскурсiй, бо сюди якраз нагодилася чимала група школярiв, а потiм — молодi iнвалiди. А ще отримала допомогу вiд матушки Нонни, яка проводила тi екскурсiї...


  ...Разом iз притихлими школяриками, перехрестившись, п’ємо студену джерельну воду, яку щойно витягнуто з глибоченної криницi. Стiни примiщення, де вона знаходиться,— в чудових розписах на бiблiйнi сюжети. Усi вони пов’язанi з водою: «Христос i самарянка бiля колодязя», «Хрещення Господа», «Живоносне джерело», «Мойсей пускає воду зi скали». Заглянеш у ту криницю — душа завмирає. Мабуть, вона, така глибока, з пречистою студеною водою,— також символ древнього Корецького жiночого монастиря, де спрагла, шукаюча i жадаюча правди Христової людська душа знаходить живодайне, невичерпне джерело спасенної вiри православної.

I БIЛЬШЕ ВIКУ ТРИВАЄ ДЕНЬ...

Ця древня обитель з’явилася у Волинському краї на зорi християнства в Київськiй Русi. Перший iгумен Києво-Печерського монастиря Варлаам, здiйснюючи в 1064 роцi паломництво по святих мiсцях, заснував на Корецькому тригiр’ї жiночий монастир в честь Благовiщення Пресвятої Богородицi. Поступово обитель мiцнiла, розширювалася. Великi випробування випали на її долю. Навала орд Батия, князiвськi мiжусобицi, набiги кримських ханiв, утиски вiд римо-католикiв та унiатiв у XVI—XVII столiттях, гонiння безбожникiв та руйнацiя храмiв у ХХ столiттi...


З сивої давнини в найважчi часи Корецький монастир об’єднував народ проти завойовникiв. Чимало руйнувань було завдано йому — як ран отому мужньому воїну, що не сходить з поля бою, вiдбиваючи ворогiв. У 1571 роцi на руїнах древньої обителi князь Євфимiй Корецький (вiн був одним iз найдiяльнiших захисникiв рiдної землi вiд татар) закладає новий жiночий монастир. Почате будiвництво завершив його син Iоаким, який завзято захищав православ’я вiд активного наступу католицтва. А оскiльки древня Корецька обитель воскресла iз попелу, то князь Iоаким побажав освятити монастирський храм в честь Воскресiння Христового, що й було зроблено.
Чимало древнiх православних монастирiв на просторах Київської Русi були дощенту знищенi у вирi лихолiть завойовниками та нападниками, але Корецький з неймовiрними труднощами вистояв. Стверджується: то завдяки особливому покровительству та заступництву Царицi Небесної.
Ось декiлька епiзодiв. У 1921 роцi частина Захiдної України вiдiйшла до Польщi. I невдовзi Луцька католицька курiя порушила справу про передачу Почаївської лаври, Корецького та Кременецького монастирiв i 132 православних храмiв Римо-Католицькiй Церквi. Впродовж 18 рокiв Корецькому жiночому монастирю довелося вiдстоювати свою приналежнiсть до Православної Церкви. Нарештi пов’язанi з цiєю справою судовi тяжби на судовому процесi в Парижi завершилися на користь Корецької обителi. 23 червня 1938 року польськi католики зробили спробу силою захопити монастир. Та ангел Божий уразив поручика Адамкевича (за його ж, поручика, свiдченням), коли вiн їхав зi «швадроном» польської кiнноти для розгону насельниць (мешканок) монастиря.


...У 60-тi роки масово закривалися храми в тодiшньому Радянському Союзi. Так дiялося i на Кореччинi. Для того були створенi спецiальнi загони, що їздили на автомобiлях колонами: мiлiцейська машина, пожежна i швидка допомога. Прихожани деякий час чергували бiля своїх храмiв, озброївшись вилами, сокирами i палицями, аби не допустити безбожникiв. I там, де вони чергували, храм залишався дiючим. Однiєї ночi виконавцi повелiнь влади зупинилися бiля Корецького жiночого монастиря. Декiлька чоловiкiв поставили на кам’яну монастирську огорожу драбину, щоб побачити, чи є черговi. Та, заглянувши на територiю монастиря, швиденько прибрали драбину в машину i поїхали геть. Що ж вони там побачили? Чоловiку, який про це їх вiдразу запитав, бо був очевидцем тих дiй, вiдповiли, що цiлий полк монахинь, одягнутих у свою повну форму, чергують навколо храму. Але ж насправдi там щоразу чергували, як правило, всього двi сестри... Вважається, що це Божа Мати показала оту велику охорону. Невiдомо тiльки, хто сторожив обитель,— чи ангели в чернечому вбраннi, а чи покiйнi сестри обителi, що приходили на допомогу тим, якi там жили.

IГУМЕНЯ НАТАЛIЯ ТА СЕСТРИ

     Про той дивовижний захист, коли цiлий полк монахинь явився перед очима непрошених нiчних пришельцiв-безбожникiв, та ще про iншi чудеса, пов’язанi з Корецьким жiночим монастирем уже в нашi часи, повiдала для багатьох нинiшня настоятелька монастиря iгуменя Наталiя (в миру — Надiя Iльчук). А вона тридцять три роки керує цiєю обителлю, гiдно продовжуючи справу своїх славних попередниць. Високими нагородами вiдзначена праця iгуменi Наталiї: орденами Преподобного Сергiя Радонежського III i II ступенiв, Святого рiвноапостольного князя Володимира II ступеня, Святої рiвноапостольної великої княгинi Ольги II ступеня i Святої Анни III ступеня. А ще iгуменя Наталiя удостоєна права носити два Хрести з прикрасами.


  ...Надiя Iльчук прийшла в Корецький монастир дев’ятнадцятирiчною — у 1944 роцi. I з того часу це її єдиний дiм — рiдний та дорогий. У 1969 роцi прийняла чернечий постриг з iменем Наталiя i отримала своє нове послушенство — заступницi тодiшньої настоятельки монастиря Людмили у справi управлiння обителлю. Iгуменя Людмила зазнала чимало кривд вiд радянської влади. Однак цiною неймовiрних зусиль їй вдалося захистити монастир вiд свавiлля тiєї влади i не допустити його лiквiдацiї. Пiсля кончини iгуменi Людмили в 1970 роцi монахиня Наталiя була зведена в сан iгуменi, i вiдроджувати обитель уже випало їй.


     Нова настоятелька велику увагу придiлила духовному життю насельниць монастиря — зокрема, були вiдновленi древнi монастирськi традицiї. I багато зусиль доклала вона для благоустрою обителi, розгорнувши тут чимале будiвництво. Спорудженi пекарня, баня-пральня i навiть невеликий молокозавод. Проведенi роботи по ремонту Свято-Троїцького храму. Завдяки наполегливостi та старанням iгуменi Наталiї були повернутi частина належних монастирю ранiше i вiдiбраних у нього орних земель, фруктовий сад, двоповерховий корпус, в якому пiсля ремонту розмiстилися музей монастиря, бiблiотека, медпункт, зуболiкарський кабiнет, готельнi номери для архiєреїв-паломникiв. А згодом обителi передали i будинок монастирської школи сирiтського приюту, де пiсля ремонту вiдкрита церковна недiльна школа.


     До сотнi монахинь рiзного вiку нинi в Корецькому монастирi. Їх великий, найзначимiший труд — молитва за нас, мирян, за нашу країну. I, звiсно, мають багато клопотiв по господарству: випiкають хлiб та проскури, шиють одяг, працюють на скотному дворi, на городi, в саду, на пасiцi. Вони ж i ремонтують храм, позолочують куполи, кiоти й iконостаси. Корецький монастир —один з небагатьох, де збереглося мистецтво гаптування золотом. А ще тут за особливою технологiєю виготовляють великоднi яйця, прикрашаючи їх бiсером, бантиками. Вони дуже красивi, довго зберiгаються i служать людям оберегами вiд напастей та хвороб.

СВЯТИНI ТРОЇЦЬКОГО СОБОРУ

     Центр монастирського життя — Свято-Троїцький собор. I тут знаходиться головна святиня — Корецька Iкона Божої Матерi «Споручниця грiшних». У давнину вона була сiмейною iконою князiв Корецьких i передана монастирю в 1622 роцi.


— Буває, що душа прагне звернутися до Господа з якимось проханням, але вiдчуває, що недостойна просити Його. Тодi добре звернутися до Корецької iкони Богоматерi,— сказала школярикам матушка, яка проводила екскурсiю в монастирi, i додала:
— Цю iкону хотiли вкрасти грабiжники, але не змогли.
  ...Холодної осiнньої ночi 2001 року грабiжники проникли у Свято-Троїцький храм. Вони забрали 5 iкон, 11 полотнищ зi срiбними й позолоченими окладами, алтарний Голгофський хрест, срiбний потир (чашу). Украли також i отриману 1897 року в дарунок вiд Афонського Свято-Пантелеймонiвського монастиря iкону Святого Пантелеймона. Але головна святиня дивом залишилася у храмi —грабiжникам вдалося зiрвати з iкони Богоматерi лише дорогоцiнний оклад.
— У радянськi часи,— лунає розповiдь у тишi храму,—люди стали далекими вiд Бога. Нема вiри в багатьох i тепер. Тож показує Господь чудеса... Ось як сталося з iконою «Собор Києво-Печерських святих», що в нашому храмi. Вона так потемнiла вiд часу, що лики святих ледь вгадувалися, а їхнi iмена не можна було прочитати. I раптом — диво: iкона сама стала вiдновлюватися. I всi лики святих просiяли.


     Ця iкона, що злiва у храмi, приковує зiр: така надзвичайна, велична, осяйна... А ще в Троїцькому храмi у спецiальному ковчежку покояться частинки мощей Києво-Печерських угодникiв. I в iконi преподобного Iова Почаївського знаходиться частинка мощей.


  ...Бiля Троїцького храму спочивають пiсля праведних трудiв двi з iгумень монастиря — обидвi на ймення Феофанiя. Неподалiк цього храму знайшла вiчний спокiй i... перша наречена поета Олександра Пушкiна Анна Андро, уроджена Оленiна. Яким чином саме тут? Свого часу Анна Олексiївна пiсля смертi чоловiка оселилася в маєтку своєї дочки, що знаходився поблизу Корця. Вона бувала на богослужiннях у Корецькому жiночому монастирi. А дiзнавшись, що тут є приют для дiвчаток-сирiт, взяла його пiд свою опiку. I як благодiйниця монастиря, пiсля кончини була похована бiля Свято-Троїцького храму.

* * *

     Уже скiльки днiв пiсля вiдвiдання Корецького жiночого монастиря стоїть перед моїми очима одне i те ж видиво. Маленький хлопчик (рокiв трьох) зi свiчечкою в руцi поважно, не поспiшаючи, йде помiж людьми у храмi. I ось зупинився бiля древньої Корецької iкони Божої Матерi «Споручниця грiшних». Схилив голiвку в поклонi i потiм так дивився на образ, нiби щось дуже просив. Про що благало його серденько? З дитинною довiрою прийти б i нам, враженим довголiтнiм атеїзмом, до Творця...

Пiдготувала Галина КРУГЛЯК - zvyagel.com.ua

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається