Основним структурним компонентом емалі є емалеві призми або стрижні. Вони виникають на дентино-емалевому з’єднанні і простягаються через товщу поверхні емалі. З'являються призми циліндричні в поздовжньому розрізі та мають візерунок замкової щілини або риб’ячої луски в поперечному перерізі.
Кристаліти емалі, що утворюють кожен стрижень, мають різну орієнтацію в цих двох областях. Кристаліти складаються з гідроксиапатит (90% неорганічного компонента зрілої емалі). Простір між кристалітами займає органічна матриця (2%) і вода (12%).
Емаль – це найтвердіша тканина в організмі людини, яка складається з 93% гідроксиапатиту, від 2% до 3% води, 2% карбонату та слідові кількості натрію, магнію, калію, хлориду, цинку, ліпідів і фтору головним чином функціонує для захисту зуба.
Основні структурні одиниці емалі описані як емалеві стрижні (призми), міжстрижнева емаль і оболонки стрижнів. Визначаються специфічні анатомічні особливості, такі як лінії Хантера, смужки Ретціуса, пучки емалі та пластини емалі. Орієнтація та розташування емалевих стрижнів по всьому зубу також узагальнено.
У поздовжньому розрізі кожен стрижень є біля циліндричного за формою і складається з щільно упакованих кристалів апатиту, довга вісь яких приблизно паралельна поздовжній осі стрижня (рис. 17.1). Тонка оболонка стрижня оточує кожен стрижень і відокремлює його від сусідніх стрижнів міжстрижневою речовиною [11].
Основним структурним компонентом емалі є емалеві призми або стрижні. Вони походять від дентино-емалевого з'єднання і простягаються через товщу поверхні емалі. Призми виглядають циліндричними в поздовжньому розрізі, а в поперечному перерізі мають форму замкового отвору або риб’ячої луски.